Головкіна Тетяна

магістр ф-ту фізичного виховання

Наук. кер.: к.п.н., викладач Бессарабова О.В.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТЬ

«КООРДИНАЦІЙНІ ЗДібНОСТІ» і «СПРИТНІСТЬ»

Постановка проблеми. Науковий підхід до теорії й методики спорту припускає однозначність уживання спеціальних термінів, чітке розмежування близьких за змістом понять зі вказівкою на їхній взаємозв'язок.  Однак дотепер поняття «координаційні здібності» й «спритність» у понятійному полі недостатньо розведені й використовуються авторами трохи довільно. Одні автори вживають їх як абсолютні синоніми, інші - як взаємозалежні або навіть незалежні терміни.

Мета – зрівняти зміст понять «координаційні здібності» й «спритність» у науково-педагогічній літературі з теорії й методики фізичної культури та спорту.

Як відомо, тривалий час для характеристики координаційних можливостей людини при виконанні якої-небудь рухової діяльності у вітчизняній теорії й методиці фізичної культури застосовувався термін «спритність».

Коротко розглянемо поняття спритність і координаційні здібності, основні критерії їхньої оцінки, види й показники цих здібностей.

Н. А. Бернштейн, найвизначніший учений  у галузі побудови рухів людини у своїй книзі «Про спритність та її розвиток»  вказав на суттєве розходження розглянутих понять. Він відзначав, що спритність проявляється в рухових діях, виконання яких здійснюється при незвичайних і несподіваних змінах й ускладненнях обставин, що вимагають від людини своєчасного виходу з них, швидкої, точної гнучкості (маневреності) і пристосувального переключення рухів до раптових і непередбачених впливів з боку навколишнього середовища. Координаційні ж здібності, на думку автора, проявляються при здійсненні будь-якої рухової дії [1, с. 28-34].

За визначенням В.М. Заціорського, спритність - здатність опанувати новими рухами й уміння швидко перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог мінливих обставин [2, с. 159-164].

За визначенням А.А. Гужаловського, спритність - це здатність швидко й правильно вирішувати рухові завдання, особливо ті, які виникають зненацька й вимагають негайного вирішення. Сюди він включив здатність до швидкого освоєння нових рухів і дій та ступінь їхнього вдосконалювання, раціональність застосування, складність рухів та їхня перебудова у зв'язку з мінливими умовами навколишнього оточення [3, с. 57-63].

За визначенням Г.М. Шамардіної, спритність більш широке поняття ніж координаційні здібності. Це якість керування рухами, що забезпечує правильне, швидке, раціональне, винахідливе вирішення рухового завдання. Координаційні здібності проявляються в керуванні й регулюванні рухових дій через кожну з названих якостей, а спритність тільки через якість винахідливості в сукупності з іншими якостями [5, с. 192].

Німецькі вчені П. Хиртц, Г. Шнабель, Х. Гундлах та інші визначають спритність як частину, підсистему всього комплексу координаційних здібностей, у свою чергу поєднують у собі кілька координаційних здібностей [5, с.189]. 

Інші автори вважають, що спритність є самостійна система координаційних здібностей, що, у свою чергу, варто розглядати в більш широкій системі керування рухами з боку центральної нервової системи      (Є.П. Ільїн, В.І. Лях). Проаналізувавши зміст спритності, Є.П. Ільїн дійшов до висновку, що спритність - індивідуальна характеристика координованості, а не координованість входить у спритність [5, с.190].

В. П. Попов, Ю. Г. Грузнов визначають координаційні здібності як здатність організму до узгодження окремих елементів руху в єдине значеннєве ціле для вирішення конкретного рухового завдання.

Л. П. Матвєєв  координаційні здібності визначає як, по-перше, здатність доцільно координувати рухи (погоджувати, підпорядковувати, організовувати їх у єдине ціле) при побудові й відтворенні нових рухових дій; по-друге, здатність перебудовувати координацію рухів при необхідності змінити параметри освоєної дії або при переключенні на іншу дію відповідно до вимог мінливих умов [4, с. 336].

Висновок. Таким чином, спритність визначається, по-перше, як здатність швидко опановувати новими рухами (здатність швидко навчатися) і, по-друге, як здатність швидко перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог обставин, які раптово міняються.

У свою чергу, до визначення поняття «координаційні здібності» існує, щонайменше, два підходи. Так, одні автори розглядають координаційні здібності як управлінські. Інші вважають, що координаційні здібності - одна зі складових фізичних здібностей.

У цілому, поняття "спритність" і "координаційні здібності" відображують ті самі властивості моторики організму.

Література

1. Бернштейн, Н. А. О ловкости и ее развитии / Н. А. Бернштейн. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 288 с.

2.                Гужаловский А.А. Основы теории и методики физической культуры / А.А. Гужаловский. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 186 с.

3.                Зациорский В.М. Физические качества спортсмена / В.М. Зациорский. - М.: Физкультура и спорт, 1966. – 200 с.

4. Матвеев Л. П. Теория и методика физической культуры (общие основы теории и методики физ. воспитания; теорет.-метод. аспекты спорта и проф.-прикл. форм физ. культуры): учеб. для ин-тов физ. культуры / Л. П. Матвеев. - М.. Физкультура и спорт, 1991. - 542 с.

5. Шамардіна Г.М. Основи теорії та методики фізичного виховання / Г.М. Шамардіна. – 2-ге вид., перероб. та доп. - Дніпропетровськ: Пороги, 2007. - 425 с.