Головкіна Тетяна
магістр ф-ту фізичного виховання
Наук.
кер.: к.п.н., викладач Бессарабова О.В.
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТЬ
«КООРДИНАЦІЙНІ ЗДібНОСТІ» і
«СПРИТНІСТЬ»
Постановка проблеми. Науковий підхід до теорії й
методики спорту припускає однозначність уживання спеціальних термінів, чітке
розмежування близьких за змістом понять зі вказівкою на їхній
взаємозв'язок. Однак дотепер поняття
«координаційні здібності» й «спритність» у понятійному полі недостатньо
розведені й використовуються авторами трохи довільно. Одні автори вживають їх
як абсолютні синоніми, інші - як взаємозалежні або навіть незалежні терміни.
Мета – зрівняти зміст понять «координаційні здібності» й
«спритність» у науково-педагогічній літературі з теорії й методики фізичної
культури та спорту.
Як відомо, тривалий час
для характеристики координаційних можливостей людини при виконанні якої-небудь
рухової діяльності у вітчизняній теорії й методиці фізичної культури
застосовувався термін «спритність».
Коротко розглянемо
поняття спритність і координаційні здібності, основні критерії їхньої оцінки,
види й показники цих здібностей.
Н. А. Бернштейн, найвизначніший
учений у галузі побудови рухів людини у
своїй книзі «Про спритність та її розвиток»
вказав на суттєве розходження розглянутих понять. Він відзначав, що
спритність проявляється в рухових діях, виконання яких здійснюється при
незвичайних і несподіваних змінах й ускладненнях обставин, що вимагають від
людини своєчасного виходу з них, швидкої, точної гнучкості (маневреності) і
пристосувального переключення рухів до раптових і непередбачених впливів з боку
навколишнього середовища. Координаційні ж здібності, на думку автора,
проявляються при здійсненні будь-якої рухової дії [1, с. 28-34].
За визначенням В.М.
Заціорського, спритність - здатність опанувати новими рухами й уміння швидко
перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог мінливих обставин [2, с.
159-164].
За визначенням А.А.
Гужаловського, спритність - це здатність швидко й правильно вирішувати рухові
завдання, особливо ті, які виникають зненацька й вимагають негайного вирішення.
Сюди він включив здатність до швидкого освоєння нових рухів і дій та ступінь
їхнього вдосконалювання, раціональність застосування, складність рухів та їхня
перебудова у зв'язку з мінливими умовами навколишнього оточення [3, с. 57-63].
За визначенням Г.М.
Шамардіної, спритність більш широке поняття ніж координаційні здібності. Це
якість керування рухами, що забезпечує правильне, швидке, раціональне,
винахідливе вирішення рухового завдання. Координаційні здібності проявляються в
керуванні й регулюванні рухових дій через кожну з названих якостей, а
спритність тільки через якість винахідливості в сукупності з іншими якостями
[5, с. 192].
Німецькі вчені П. Хиртц,
Г. Шнабель, Х. Гундлах та інші визначають спритність як частину, підсистему
всього комплексу координаційних здібностей, у свою чергу поєднують у собі
кілька координаційних здібностей [5, с.189].
Інші автори вважають, що
спритність є самостійна система координаційних здібностей, що, у свою чергу,
варто розглядати в більш широкій системі керування рухами з боку центральної
нервової системи (Є.П. Ільїн, В.І.
Лях). Проаналізувавши зміст спритності, Є.П. Ільїн дійшов до висновку, що
спритність - індивідуальна характеристика координованості, а не координованість
входить у спритність [5, с.190].
В. П. Попов, Ю. Г.
Грузнов визначають координаційні здібності як здатність організму до узгодження
окремих елементів руху в єдине значеннєве ціле для вирішення конкретного
рухового завдання.
Л. П. Матвєєв координаційні здібності визначає як,
по-перше, здатність доцільно координувати рухи (погоджувати, підпорядковувати,
організовувати їх у єдине ціле) при побудові й відтворенні нових рухових дій;
по-друге, здатність перебудовувати координацію рухів при необхідності змінити
параметри освоєної дії або при переключенні на іншу дію відповідно до вимог
мінливих умов [4, с. 336].
Висновок. Таким чином, спритність визначається, по-перше, як
здатність швидко опановувати новими рухами (здатність швидко навчатися) і,
по-друге, як здатність швидко перебудовувати рухову діяльність відповідно до
вимог обставин, які раптово міняються.
У свою чергу, до
визначення поняття «координаційні здібності» існує, щонайменше, два підходи.
Так, одні автори розглядають координаційні здібності як управлінські. Інші
вважають, що координаційні здібності - одна зі складових фізичних здібностей.
У цілому, поняття
"спритність" і "координаційні здібності" відображують ті
самі властивості моторики організму.
Література
1. Бернштейн, Н. А.
О ловкости и ее развитии / Н. А. Бернштейн. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 288 с.
2.
Гужаловский А.А.
Основы теории и методики физической культуры / А.А. Гужаловский. - М.:
Физкультура и спорт, 1988. - 186 с.
3.
Зациорский В.М.
Физические качества спортсмена / В.М. Зациорский. - М.: Физкультура и спорт, 1966. – 200 с.
4. Матвеев Л. П. Теория и методика физической культуры
(общие основы теории и методики физ. воспитания; теорет.-метод. аспекты спорта
и проф.-прикл. форм физ. культуры): учеб. для ин-тов физ. культуры / Л. П.
Матвеев. - М.. Физкультура и спорт, 1991. - 542 с.
5. Шамардіна Г.М. Основи теорії та методики фізичного
виховання /
Г.М. Шамардіна. – 2-ге вид., перероб. та доп. -
Дніпропетровськ: Пороги, 2007. - 425 с.